Постанови КМУ.   Для бухгалтера.           КМУ. Постанова № 1059 від 17.11.2010 р. Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Відповідно до статті 5 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), згідно з додатком. Прем’єр-міністр України           М. АЗАРОВ           Додаток           до постанови Кабінету Міністрів України           від 17 листопада 2010 р. № 1059 КРИТЕРІЇ, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) 1. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю, є: 1) чисельність працівників; 2) стан оплати праці; 3) додержання вимог законодавства у разі звільнення працівників за ініціативою адміністрації суб’єкта господарювання; 4) порушення вимог законодавства про працю. 2. Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання незалежно від форми власності відносяться до одного з трьох ступенів ризику — високого, середнього та незначного. 3. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб’єкти: 1) на яких працює більш як 201 особа; 2) які не дотримуються вимог законодавства щодо оплати праці; 3) які протягом минулого та поточного років провели вивільнення працівників за ініціативою адміністрації або прийняли рішення щодо скорочення їх чисельності; 4) які нараховують або виплачують заробітну плату, розмір якої менше встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати за виконану працівником місячну чи погодинну норму праці; 5) які використовують найману працю без належного оформлення трудових відносин; 6) у яких протягом попередніх 12 календарних місяців за результатами планових та позапланових перевірок виявлено грубі порушення вимог законодавства про працю, що мають ознаки злочинів, передбачених статтями 172, 173 і 175 Кримінального кодексу України; 7) які порушують вимоги законодавства про працю щодо використання праці жінок, неповнолітніх та осіб з обмеженими можливостями; 8) які не дотримуються умов генеральної, галузевої (регіональної) угоди та/або колективного договору; 9) які порушують вимоги законодавства про працю щодо тривалості робочого часу, часу відпочинку і праці молоді. 4. До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться суб’єкти: 1) на яких працює від 50 до 200 осіб; 2) які порушують строки виплати заробітної плати; 3) які нараховують або виплачують заробітну плату у мінімальному розмірі за кваліфіковану працю; 4) у яких протягом попередніх 12 календарних місяців за результатами планових та позапланових перевірок виявлено порушення вимог законодавства про працю, за якими посадові особи суб’єкта господарської діяльності притягалися до адміністративної відповідальності; 5) які не дотримуються вимог законодавства щодо надання гарантій і виплати компенсацій, передбачених законодавством про працю; 6) які не дотримуються вимог законодавства щодо надання гарантій під час притягнення працівників до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі чи організації; 7) які не дотримуються порядку запровадження та зміни норм праці; 8) які порушують порядок застосування дисциплінарних стягнень. 5. До суб’єктів господарювання із незначним ступенем ризику відносяться суб’єкти, що не віднесені до суб’єктів господарювання з високим і середнім ступенем ризику. 6. Планові перевірки суб’єктів господарювання, пов’язані з державним наглядом (контролем) у сфері додержання вимог законодавства про працю, проводяться: з високим ступенем ризику — не частіше ніж один раз на рік; із середнім ступенем ризику — не частіше ніж один раз на два роки; з незначним ступенем ризику — не частіше ніж один раз на три роки.