Зря люди завидуют Виктору Януковичу. И очень приукрашивают ситуацию, в которой он оказался. Мол, все рычаги в его руках, он один принимает решение по геополитическому курсу Украины, он сам решает судьбу Юлии Тимошенко. Конечно, все это так. Да только с некоторыми ограничениями.

Янукович сегодня действительно принимает решение самостоятельно. Он может себе позволить не считаться с мнением оппонентов, закрывать и выгонять из парламента не оправдавших доверие соратников, а уж про избирателей вообще не вспоминать. Вот только решение это просто выбор. Выбор между двумя вариантами. Одинаково неприятными.

Если Янукович освободит Тимошенко и подпишет соглашение об ассоциации с Евросоюзом, он получит на свою голову сразу две проблемы. Потому что ЕС будет его поддерживать и помогать деньгами, но держать за старые ниточки будет так же прочно. Плюс, Тимошенко уже на свободе. В Германии, с частичным или условным помилованием – пока неясно, что там придумает Портнов и на что согласится Кокс и Квасьневский. Так или иначе, у нее останется свобода маневра. И она ей воспользуется, тут можно не сомневаться.

Так что в результате такого выбора Янукович получит сразу две проблемы. Контроль со стороны Евросоюза только усилится, а Тимошенко будет угрожать с другой стороны. Отличная, прямо скажем, перспектива. Особенно, если учесть, что Тимошенко и из тюрьмы умудряется манипулировать Януковичем. В общем, ничего светлого в таком сценарии для Януковича нет.

Второй вариант – Тимошенко сидит, Евросоюз идет своей дорогой, а гордый Виктор Федорович выбирает… В том-то и суть, что в этой ситуации он уже ничего не выбирает. Он идет по короткой тропинке, в конце которой его ждет Владимир Владимирович с широкой улыбкой. И это улыбка радости, которую ни в коем случае нельзя путать с улыбкой доброй. Это еще опаснее, чем путать стратегических партнеров с половыми. Владимир Владимирович ничего не забыл и не простил. Тоже, та еще перспективка.

Так что не завидуйте Януковичу. Да, все в его руках, он сам принимает решение. Но варианты у него – один мрачнее другого. Там Евросоюз с Тимошенко, а тут улыбающийся Путин. Направо пойдешь – коня потеряешь, налево пойдешь, голову сложишь. Да и что там дальше справа – непонятно. Не факт, что потерей коня все закончится. Главное, стоять на месте тоже нельзя. А то прямо тут потеряешь и коня и голову. Без вариантов, кстати.

Після учорашнього Маршу мільйона у Партії регіонів раптом заговорили про неможливість вести перемовини з опозицією. Мовляв, та переступила межу, за якою війна. Сказано це було з такою дитячою простодушністю, що мені особисто спочатку заціпило: я слухаю адеквата, чи, може, геть викінченого ідіота, якому місце, далебі, не у парламенті.
Фото: vk.com Фото: vk.com

Земля здригнулася: на майдан Незалежності вийшов мільйон (панорама з висоти пташиного польоту)
ГПУ знову переступає через Євромайдан. Лежачий пікет попри заборону суду
СБУ знищує усі бази даних і секретну інформацію

Межі війни і миру країна переступила давно, мабуть, ще 2004 року. Хто б не називав і помаранчеву революцію, і Євромайдан наймирнішими, найгуманнішими революціями, - ці епітети не міняють суті справи. Це війна за країну, проти відвертого криміналітету, вирощеного у зоні, під керівництвом «авторитетів», зокрема, недоброї пам’яті Ахатя Брагіна. Це довга, іноді непомітна війна громадян, які звикли жити за цивілізованими законами і воліють вийти на вулиці, коли це їхнє право топчуть і ігнорують; і тими, хто пробує накинути їм неписані правила і «понятія» зони. Наголошую: це війна громадян, а не політиків.

Бо політики, на жаль, вважали за нормальне мати справу із бандитами, хоча без упину обіцяли їм тюрми. І Кучма, і Ющенко, і, до слова, Тимошенко, чудово розуміли, звідки ростуть ноги у їхнього опонента і час од часу партнера – Віктора Януковича. Велися на впливи, на гроші, на миттєві політичні інтереси. Тепер – пожинають плоди.

На відміну від псевдо-еліти, активні громадяни ніколи не сприймали кримінального «катка». З простої причини – нас виховували, - кого ще за совєтів, кого вже - за незалежної України – нормальні батьки, з нормальним людським світосприйняттям, з нормальними життєвими постулатами, табу і уявленнями про свободу. Для нам було самозрозумілим, що добробут сім’ї здобувається важкою працею, що за кожний свій вчинок – добрий чи злий – слід відповідати. Перед людьми, Богом і – так-так, найгіршим катом, - голосом власної совісті. Зрештою, що рідним дітям варто пояснювати мотиви своїх вчинків.

...Коли після «кривавої суботи» регіонали починають щось гугнявіти про «межі війни і миру», стає зрозуміло, що вони – з іншого світу, що вони чужаки, моральний маргінес, люмпен, випадково наділений владою, вбраний у дорогі костюми, поселений у розкішні маєтки. Розв’язавши війну проти громадян, вже не намагаються окреслити межі дозволеного. Тут вже варто говорити про міжнародні конвенції, які стосуються воєнного часу, але, на жаль, у випадку внутрішніх конфліктів, ці поважні папери є недієвими. Зазвичай, там полонених не беруть...

Іронія долі в тому, що Майдан і Марші мільйонів є тепер (і для влади теж) хиткою, непевною гарантією того, що ескалації конфлікту до масштабів громадянської війни не буде. Кримінал, знано, боїться впевненої, спокійної сили, він ховається перед чесним поглядом і справедливими вимогами.

Як би не розгорталися події, я вірю, - українці ніколи не переступлять межі війни. Їх провокуватимуть на це, їх спокушатимуть швидкими, але сумнівними результатами. Але цього не станеться. Хоча б через те, що століття поневолення, рабства, репресій не випалили із наших душ людськість і віру.

В квартиру одного из зверски избитых «Беркутом» 1 декабря и арестованных свидетелей событий на Банковой нагрянули с обыском.

Об этом на своей странице в «Фейсбук» написала журналист Светлана Тараненко, передает Цензор.НЕТ.

«Только что пришла группа по обыску в квартиру Юрия Болотова одного из задержанных на банковой - будут проводить обыск», - сообщила Тараненко.

Она также обратилась к правозащитникам с просьбой предоставить Болотову необходимую юридическую помощь.

Напомним, 1 декабря, во время попытки штурма Администрации президента были задержаны девять человек, среди которых Ярослав Притуленко, Владислав Загоровко, Егор Превир, Юрий Болотов, Александр Остащенко, Валерий Гарагуц, Сергей Нужненко, Николай Лазаревский и Геннадий Черевко. Их обвиняют в организации провокаций, 3 декабря суд избрал им меру пресечения в виде ареста сроком на 2 месяца.