Автоматизація обліку в Україні від ТОВ "ІнТал" - Роздуми профі
Автоматизація обліку
для ЮО, ФО-П у м.Києві:
БО, ПО, ОО
та КО
В FIREFOX кирилиця працює не коректно (відображення в Iframe). Тимчасово користуйтесь іншим браузером
Пошуковики індексують сайти з урахуванням інформації на момент індексації
(включаючи інформацію з RSS інших сайтів).
Якщо Ви не знайшли обіцяної пошуковиком інформації в даний момент на сторінці,
її можна подивитись в архівах RSS з інших сайтів, натиснувши на картинку
відповідної добірки на нашому сайті.
Поаналізуємо.
Йдеться не про всіх поголовно. Про тенденцію.
Молодий бухгалтер. Найманий. Потрібне перше місце роботи. Частіше всього – це занижена оплата, бо без досвіду роботи.
Наперед застолблюється, що будуть помилки. А вони таки будуть, скільки б мізків у дипломованого спеціаліста не було б.
Причини різні: не стабільне законодавство, двояке трактування законів, чорні дири в законодавстві,
білі плями в освіті, багато ще дечого. Майже всі причини зачіпають лише саму особистість, можливо її батьків, але ну ні як не інших.
І чим раніше це зрозуміє особистість, тим швидше зорінтує своє життя.
Світ живе по своїм законам і треба в них вписуватись, тим більше, якщо хочете щось змінити. Щось на зразок, про устав та монастир.
Так що там з нашим бухгалтером?
Маємо те, що маємо. Тільки треба зрозуміти, що це вже не підсумок, а відправна точка, і треба перевертати світ.
Причина, читаємо "відправна точка" – небажання платити податки. І саме неприємне, які б вони не були! Звичка вкрасти, не заплатити - прививалась роками, десятиліттями.
І так, вимога керівника, платити якомога менше призводить до вихищрених несплат.
Ось і маємо: молодий бухгалтер не зовсім по своїй ініціативі, але і не без неї, стає співнеплатником податків. І хата його ніби скраю.
А точніше, допомагає керівнику працювати "в чорну", куди ж бо йому діватись. Чим вищий клас бухгалтера, тим краще він
не сплачує податки.
Ну видавить у керівника вищу чорну платню. Хто хоче вкрасти – вкраде і, обов'язково, виправдає себе, звинуватить когось. Це найпростіше та найприємніше зробити.
Що ж маємо далі?
Керівник не буде собі у збиток робити нічого. Копить гроші в банці (3 і більше л).
Молодий бухгалтер ще не задумується про свою пенсію. Батьків та дітей його поки що не чіпаємо.
Керівник, накопивши, йде в депутати, чи десь інде. І знову експуатує бухгалтера, чи вже цілу їх армію.
Знову нема виходу, тільки суми більші.
Висновок. 40 рокі по пестелі – мало. 25 вже використано на підготовку такого спеціаліста. Результат не втішний.
Дітей своїх буде виховувати "по образу та подобі своїй".
Поки не будемо платити податки, нічого не зміниться.
Значить пониження ставок вже нічого не дасть. Та і як же їх понижувати? Хто зробить перший крок? Хто кого підтримає?
Простіше нічого не змінювати. Тим більше, що не дуже хочеться працювати над цим. Та й помилки будуть. Не популярні методи не додадуть репутації, в усякому випадку, відразу.
Незалежна країна. Хто хотів, міг, був потрібний – виїхали, куди зуміли.
Хто залишився – має те, що має.
Одні торгують чужими товарами. Інші дурять своїх.
Вижити важко, бо ніхто не хоче платити за роботу, якщо можна користуватись безоплатно.
Все схоже на безкоштовну медицину.
Допоки не зрозумімо, що за все треба платити, доти будемо мати те, що маємо.
Молода людина, ще не програміст, може ще тільки вчиться. Спеціалістом стане як і в будь-якій спеціальності - років через 5 -10 після отримання диплома. Нехай не ображаються розумники, саме тому й не ображаються, що розумники.
Отримавши максимально безкоштовну освіту (за неї не вони платили, а їх батьки та інші, без пафосу). Про якість не говоримо, бо кожен отримує те, на що йому вистачає мізків.
Отримавши, так. Линяють заробляти гроші у чужого дяді. Копійки, але відносно країни-неньки - гр-о-о-ші. У кращому випадку, у них вистачить виховання не принижувати при цьому інших. Про причини промовчимо - у кожного свая правда.
Забули чи не знали, що найкраще твориться на голодний шлунок та при наявності любові. І не важливо що це: програма. картина чи стілець. Рухає людиною - бажання зробити. Травлення їжі відволікає.
І де там наша молода людина? Чудова пам'ять, шаленні амбіції. До послуг - цілий світ. А "кушать" хочеться.
Заробляти - довго, хочеться швидше, поки молодий та і задатки є. Чесно та сумлінно - теж відносне поняття.
Треба дивитись, хто, куди та як його відносить. Можна написати подобу віруса та героїчно з ним боротися. Можна
"адаптувати" (точніше, вкрасти) зарубіжну програмку, написану, частіше всього закордонним співвітчизником, і думати що ти розумний. Можна зляпати швиденько щось пробне і втюхати кому небудь, ще краще - за гарні гроші.
Розвинута країна. Хто хотів, міг, був потрібний – виїхали, куди зуміли.
Хто залишився – має те, що має.
Одні стругають маленькі програмки.
Інші хакерять.
Вижити важко, бо ніхто не хоче платити за роботу, якщо можна поцупити.
Все схоже на безкоштовну медицину.
Допоки не зрозумімо, що за все треба платити, доти будемо мати те, що маємо.
Мама – перший вчитель. Вся сім'я – вчителі.
Вихователь в дитячому садку - вчитель.
Перший вчитель – як мама. І справді: всі закладають основи духовності і моралі. Не завжди вони співпадають з основами в сім'ї.
Вчитель закладає або доповнює основи суспільного життя. Власним прикладом, словами, поведінкою, вбранням, кожним жестом та поглядом. 10, вже 12 років активного формування людини. Роль його не можна не дооцінювати.
На грунт формування маленького громадянина падає посіяне зерно. Проросте все! Раніше чи пізніше, буйно чи чахлим паростком,
але проросте. Не можна сподіватись, що щось пройде непомітним. Посіяно.
Далі життя підкоригує розвиток цих паростків. Теж – вчитель, ще і який.
Суспільство – ой, який вчитель...
Зміна вчителів – теж вчитель.
Дещо Людина не вибирає в своєму житті, за неї вибирають інші. Принаймні, першу сім'ю, перший садок та школу. Батьківщину. Книжку. Кохання.
А саме від цього першого вибору залежить подальший.
Молодій людині дуже пощастить, якщо зістрінеться з Вчителем, який дійсно допоможе їй розвити найкраще в собі, реалізуватись, або
хоча б не загубитись у натовпі, у териконах чужого.
Європейська країна. Хто знайшов свою нішу – влаштувався сам або навчає своїх дітей у платній школі.
Хто залишився, користується послугами державної.
Одні вчителі навчають дітей, батьки яких спробували потурбуватись про освіту своєї дитини. Інші – всіх інших.
Вижити важко, бо не всі можуть платити за освіту, змушені користуватись безкоштовною.
Все схоже на безкоштовну медицину.
Допоки не зрозумімо, що за все треба платити, доти будемо мати те, що маємо.
ТОВ "ІнТал" не несе відповідальності за інформацію, що розміщається іншими виданнями
у своїх інформерах, RSS, тощо.
На нашому сайті вони приводяться для інформування читача та для врахування ним
альтернативних думок та інших точок зору.